Міхня Константінеску
|
|
Що таке гроші? Це просте запитання, на яке є багато непростих відповідей. Найпоширеніша відповідь – функціональна: «Гроші — це те, що гроші роблять». Спираючись на цю тезу, щось можна вважати грішми, якщо воно виконує (головно) три функції: слугує засобом обміну, одиницею обліку та засобом нагромадження. Якщо трохи подумати, то розумієш, що навіть проста перевірка наведеної вище тези за принципом 0/1 заведе нас у хащі теоретичних та практичних складнощів.
Засіб обміну для усіх трансакцій? Для одних трансакцій ми більш охоче використовуємо готівку (гроші центрального банку), а не оплату з банківського рахунку (гроші комерційного банку). Це може бути завдяки простоті й доступності – невеликий платіж, щоб погасити давно забутий борг, перебуваючи у поході з друзями у віддаленому районі країни, або із потребою у анонімності – щоб пройти тест на вагітність у часи, коли релігійні догми накладають свої обмеження на прийняті суспільством норми та призводять до зовсім необов’язкових складнощів, коли отримується повідомлення з банку. То що ж, обставини впливають? Готівка задовольняє вимогам, а депозитні кошти – ні? Чи означає це, що у суспільстві, де неможливі будь-які трансакції крім тих, що використовують кошти комерційних депозитів, природним шляхом виникне бартер? Чи можливо цю нішу заповнять приватні альтернативи?
Засіб обміну в усі часи? Подія Каррінгтона (сонячні спалахи 1859 року) втрутилась, а у деяких випадках і повністю припинила роботу телеграфу. Хоч це і гіпотетичний приклад, однак якщо наш надзалежний від електричного струму світ стане свідком чогось подібного, здійснення платежів за допомогою технологічно залежної інфраструктури стане неможливим. Наявність таких низькотехнологічних рішень як готівка може, з точки зору функціональності, виявитись визначальною. Прості приклади, згадані вище, пов'язані лише з однією функцією – засобу обміну – вказують на те, що у цьому питанні не так просто надати чітку класифікацію. Те ж саме з іншими функціями. Гроші – це хитра штука.
Гроші можуть бути і часто стають багатьма іншими речима. Гроші – це пам'ять. Кочерлакота (1998) [1] доводить, що гроші – функціональний еквівалент пам'яті, пам'яті про попередні трансакції між економічними агентами. Виходячи з припущень про приватність інформації та історію трансакцій, гроші виступають у тій самій якості, що і книга обліку операцій – майже так, як те, що ми зараз називаємо блокчейном.
Гроші – це приватність. Кан, Макендрюс та Робердс (2005) [2] наголошують на перевазі грошей з точки зору приватності, якщо порівнювати з виключно кредитними розрахунками. Коли йдеться про економічні відносини, де присутній ризик недобросовісності, гроші забезпечують соціальну цінність та високу ефективність трансакцій, під час яких економічні агенти можуть стикнутись із випадками недотримання домовленостей.
Погляди щодо грошей розділяють і об'єднують людей з глибокими лініями розлому між різними політичними таборами (Randall (2012) [3]). Чи повинні ми так педантично підходити до питання, що таке гроші? Корисно розуміти межі визначення цього поняття, оскільки зміни у функціонуванні грошового та пов’язаних з ним ринків – це тонкий процес на перетині одночасно політичної, економічної та соціальної сфер. Ми прагнемо підвищити швидкість обертання грошей та забезпечити надійне збереження їхньої вартості, не обмежуючи при цьому господарську діяльність або не спричиняючи викривлень через непотрібні обмеження. Можливо, чутлива функціональна «перепрошивка» завдяки інноваційним технологіям допомогла би вирішити наявні проблеми.
Діяльність центрального банку, як і його функція із забезпечення розрахунків, еволюціонувала і вийшла за межі потреб ринку у скоординованих та передбачуваних платіжних послугах, а також потреби уряду в управлінні фіскальними доходами та видатками. Починаючи від Венеції XVI століття і до лондонської Ломбард Стріт XIX століття, важливість платіжної інфраструктури та пов'язаних із нею процесів зростала зі збільшенням обсягів та підвищенням складності розрахунків. Що більше платіжна частина діяльності була віддалена від пов'язаної з нею торговельної частини (торгівлі товарами, послугами чи фінансовими активами), географічно чи у часі, то складніше ставало відповідне нашарування розрахунків. Експорт до віддалених ринків із незнайомими звичаями та установами вимагав нових методів покриття ризиків, пов'язаних із доставкою товарів та забезпеченням платежів.
Система, що існує зараз
Система, що існує сьогодні, складається з двох рівнів: грошей центрального банку (або у ширшому розумінні – готівки та резервів) та грошей комерційних банків (або ж у ширшому розумінні – банківських депозитів). Це передбачає певний розподіл обов'язків між комерційними та центральними банками у частині клірингу та розрахунків. У роботі Маклі (2014)[4] та Звіті Федерального банку Німеччини за квітень 2017 року[5] зазначено, чому ці відмінності важливі. Ці документи свідчать про глибокі наслідки, які приносить існуючий механізм створення грошей для стабільності монетарної системи. Система, яка існує зараз, – це результат тривалої еволюції, спроб упродовж більш ніж 200 років знайти баланс між багатьма елементами, які складають фінансову стабільність та монетарну політику. Нинішні зміни забезпечують населення платіжною системою із, на перший погляд, ідеально взаємозамінними елементами: грошима центрального банку (готівка) та грошима комерційних банків (депозити). І хоч нас як кінцевих споживачів не повинні хвилювати ці відмінності, коли ми платимо за нашу щоденну чашку кави, між цими елементами все ж є важлива різниця.
Коли ми сплачуємо готівкою, розрахунок відбувається, як тільки ми передали монету чи банкноту з рук в руки і отримали натомість каву. Єдине, про що можна турбуватись у цій ситуації, це про те, чи справжня банкнота – це основна турбота центрального банку як емітента. Коли ж ми сплачуємо карткою або телефоном (прив'язаними до нашого банківського рахунку), кліринговий механізм досить сильно відрізняється: запускається в дію надзвичайно складна система електронних повідомлень між терміналом кав'ярні та нашим банком. Залежно від того, хто є емітентом нашої картки, хто встановив термінал у місці продажу, хто діє як наш банк (і цей перелік можна продовжити), власник магазину може стикнутись із різними витратами перш ніж відбудеться остаточний розрахунок за цією трансакцією. Ця величезна інфраструктура функціонує завдяки численним системам стримувань і противаг, які мінімізують або зовсім нівелюють різні типи ризиків: операційних, юридичних та економічних. Що ще важливіше – банк повинен утримувати частину резервів у центральному банку, щоб здійснити розрахунок за цими платежами. Сплата готівкою негайно покриває наше фінансове зобов’язання, а от сплата грошима, які знаходяться на рахунку в банку, покриває борг умовно (за умови, що банк має достатні резерви у центральному банку або достатню кредитоспроможність, щоб підняти свою ліквідність через позики центрального банку чи на міжбанківському ринку).
Купіть чашку кави під час подорожі за кордон, і до розрахунків додасться ще один шар – кореспондентські банки. Тепер список потенційних проблем доповниться часом роботи систем розрахунків у режимі реального часу у різних країнах та сумами непогашеної заборгованості банку у валюті. Щоб підтримувати наш дедалі космополітичніший стиль життя потрібно, щоб калейдоскоп з елементів різних технологій працював ідеально синхронізовано. Недостатня стандартизованість технологій, юридичні особливості різних країн та потреба у повторних перевірках даних усіма платіжними системами призводять до затримок у часі та підвищення вартості трансакцій. Це особливо помітно під час здійснення транскордонних грошових переказів.
Гонитва за децентралізацією
Що це означає з точки зору цифрових валют центральних банків (ЦВЦБ)? Гроші – це засіб для досягнення цілі. Розглянувши обидві частини трансакції, побачимо переваги валют центральних банків, побудованих на принципі блокчейну. Гонитву за децентралізацією варто розглядати у контексті забезпечення операцій обміну. Цікавими експериментами, які показують важливість грошей як засобу для забезпечення операцій з обміну, є бристольський фунт (BristolPound [6]) та Народний банк Ґовангіллу (The People’s Bank of Govanhill [7]). Децентралізація економічних функцій, за якої пріоритет віддається соціальній інклюзивності та екологічно збалансованим продуктам, підтримується децентралізацією емісії грошей. Малому бізнесу, який не може або не бажає отримати кредит, потрібно здійснювати свою діяльність, покладаючись на локально емітовану валюту. Після десятиліть безперервної гонитви за ефективністю за рахунок гіперцентралізації спільноти повертаються назад до свого коріння та знову винаходять гроші, як це робили їхні предки у Венеції у XVI столітті. Але зараз їхні сучасні монетарні інструменти побудовані на основі мобільних додатків, які оновлюють дані про рахунки на основі ланцюжків блокчейн.
Повномасштабна глобалізація призвела до концентрації у багатьох сферах економічної діяльності у великих містах. Лондон, Токіо та Нью-Йорк отримали перевагу та стали столицями світу. Туди ж потягнулись ідеї та люди. Згодом за ними приходять і гроші. У роботі Балланда та ін. (2020) [8] на прикладі США (хоча схожа за якісними характеристиками динаміка спостерігається й у інших країнах) показано, що галузі з високою часткою доданої вартості з відповідним високооплачуваним персоналом, який їм необхідний, та відповідною часткою ВВП, яку вони генерують, характеризуються вищим ступенем концентрації у великих містах, якщо порівняти із невеликими. Фінансові установи, які будуть свої бізнес-моделі навколо корпоративних клієнтів та фізичних осіб, дотримуються правила Парето (80/20) – тобто переважно на мешканців мегаполісів, що тим самим карає віддалені від центрів економічної активності регіони, які задовольняються менш складними видами діяльності та відповідно меншим ВВП.
Якби у нас була ідеальна пам'ять та стопроцентна упевненість у тому, що зобов'язання будуть виконані, ми би могли обійтися без грошей. Територіально обмежені економіки можуть так функціонувати (і функціонують) лише упродовж короткого часу. Бартеру було би достатньо. Але як тільки виникає потреба у торгівлі з контрагентами, які знаходяться на великій відстані, і як тільки замість платежу ми отримуємо обіцянку розрахуватись пізніше, ми повертаємось до необхідності взаємопов'язаних установ, які управляють ризиками, пов'язаними із платежами та операціями обміну. Чи можна було б обміняти ґовангільську банкноту на бристольський фунт? За яким обмінним курсом і наскільки стабільним курсом? Після того як наші децентралізовані спільноти заново винайшли гроші на місцевому рівні, їм потрібно знову винайти установи, які би змогли забезпечити складніші трансакції. Такі історії мають нагадати нам, чому потрібно «перепрошити» гроші центрального банку, чому це має стати пріоритетом. У нас може і є технології, які дозволяють нам мати справу з цією дворівневою системою. Однак якщо альтернативна фінансова архітектура виявиться концептуально кращою і буде знайдено новий баланс відповідальності, це матиме значний вплив на фінансові ринки та монетарну політику. Зважаючи на сьогоднішню напругу в суспільствах, чиї економіки перенасичені кредитними коштами, можливо, доцільно розглянути цей варіант.
Сьогоднішні обмеження = дороговказ до вдосконалення
Система, яка існує зараз, має певні обмеження з токи зору транскордонних платежів та переказів, особливо у випадку невиконання договірних зобов'язань. Якщо ви замовляєте послугу по інтернету в місцевого продавця, у випадку неотримання послуги ви можете не лише написати поганий відгук. Якщо ж продавець знаходиться у іншій країні, і платіж уже було виконано, варіантів значно менше – особливо, якщо при оцінці виконання контрактних зобов'язань присутня певна суб'єктивність. Пригадайте лише ту «чудову віллу з видом на океан», яку ви забронювали для своєї останньої подорожі, або «майже нову» книгу, яку замовили онлайн. Очікування цих проблем стає на заваді великої кількості таких трансакцій. Навіть для досвідчених контрагентів, які не бояться занурюватись у транскордонний бізнес, подолання таких проблем може дорого коштувати та вимагати значних витрат часу.
А що як у торговельній операції з'явиться посередник – автономний агент? Такий, що братиме дуже невелику плату за послугу, діятиме із точністю комп'ютера і переказуватиме кошти лише, коли усі сторони погодяться, що початкові параметри торговельної операції виконано. Можливість забезпечити алгоритмічний кліринг та розрахунки на базі автономних клірингових скриптів (які ще некоректно називають «розумними контрактами») має потенціал з точки зору сприяння розвитку торгівлі товарами, послугами та фінансовими інструментами. Уже розроблено системи для розрахунків за купівлю-продаж цінних паперів, де постачання відбувається лише проти платежу. У такий спосіб гарантується, що ані продавець, ані покупець цінного паперу не матиме перепон під час обміну грошей на право володіння часткою у капіталі компанії. Це є визначальним елементом для розвитку фінансового ринку, що належним чином функціонує.
Такий же функціонал потрібно забезпечити і для торгівлі, незалежно від розміру трансакції. А чому б не побудувати цю систему так, щоб при здійсненні торгової операції ПДВ стягувалось безпосередньо на користь відповідної фіскальної установи? Яку валюту може чи повинен обробляти автономний кліринговий скрипт?
Ще один аргумент на користь ЦВЦБ пов'язаний із постійним зростанням кількості даних, необхідних для виконання основних функцій центрального банку. Сучасні центральні банки перетворились на повноцінні фабрики з виробництва знань. Для досягнення своїх цілей у сфері фінансової стабільності та монетарної політики, центральні банки, ухвалюючи рішення, сьогодні спираються на значні масиви гетерогенних даних, на яких будуються різні статистичні моделі. Точні та своєчасні дані – це той напрям, за яким центральні банки (і ширше – уряди), можуть значно вдосконалити свою роботу. Якщо це буде зроблено, то ми можемо очікувати не лише точніших рішень, а й, сподіваюсь, уникнути багатьох криз, що були спричинені «сліпими плямами» у даних про фінансові ринки. Чи мала б криза 2008 року такі масштаби, якби регулятор міг бачити фактичну частку позикових коштів у траншах з іпотечними цінними паперами, забезпеченими комерційною нерухомістю? Якби іпотечні цінні папери переказувались через публічний блокчейн з віддаленим доступом до оцінки вартості, а прострочка по базовим іпотечним платежам була би повністю прозорою? А як щодо ринку РЕПО, на якому безризикові цінні папери можна використовувати як заставу декілька разів одночасно, таким чином дестабілізуючи усю систему? Більше про функціонування центральних банків в умовах економіки, якою управляють великі дані, можна знайти у інших роботах автора (Constantinescu (2018) [9][10]).
За умови, коли немає повної упевненості у тому, що контрактні зобов'язання будуть виконані, інституційна складова забезпечення виконання контрактів недосконала, а пам'ять іноді залежить від контексту, нам не залишається нічого кращого, ніж гроші. Це не означає, що ми не можемо вдосконалювати їхній випуск, переміщення та зберігання. Переваги валюти центрального банку можна зрозуміти, лише подивившись на повний цикл обміну. Платіжні системи – це лише половина історії. Важлива половина, але все ж половина. Платіжні операції та операції обміну взаємодоповнюють одна одну, і це є джерелом соціальної вигоди. Цінним побічним продуктом зменшення інформаційної асиметрії може бути також краще виконання функцій урядами, центральними банками та ліпша робота фінансових ринків.
--------------------------------------------------------------------------------
[1] Kocherlakota, N. R. (1998), Money is Memory. Journal of Economic Theory Vol. 81, 232-251.
[2] Kahn, C.M, McAndrews, J. and Roberds, W. (2005), Money is Privacy. International Economic Review Vol. 46.
[3] Randall, W.L. (2012), Introduction to an alternative history of money. Levy Economics Institute WP. No. 717.
[4] Michael McLeay, M, Radia, A. and Thomas, R. (2014), Money Creation in the Modern Economy, Bank of England Quarterly Bulletin Q1.
[5] Deutsche Bundesbank (2017), The role of banks, non-banks and the central bank in the money creation process, Monthly Report, April.
[7] https://thepeoplesbankofgovanhill.wordpress.com/about/
[8] Balland, P.-A., Jara-Figueroa, C, Petralia, S.G. Steijn, M.P.A., Ribgy, D.L. and Hidalgo, C.A. (2020), Complex economic activities concentrate in large cities, Nature Human Behavior
[9] https://www.linkedin.com/pulse/blockchains-practice-central-banking-friend-foe-from-constantinescu