26.12.2019

Основна причина цього — зниження світових цін на сталь та сталеві напівфабрикати на 15–20% у середньому за січень-листопад 2019 року.

Світовий ринок сталі почав слабшати з квітня 2018 року після запровадження адміністрацією Трампа імпортних мит на сталь та алюміній по відношенню до майже всіх своїх торговельних партнерів. Небажання різних країн йти на поступки один одному у взаємній торгівлі призвело до розгортання торговельних воєн. Водночас США та Китаю вдається утримувати доволі стійкі темпи економічної активності та, відповідно, промислового виробництва, попри те, що вони виступають основними супротивниками в торговельному протистоянні. Їм це вдається завдяки державним заходам підтримки внутрішнього попиту. Проте і в цих країнах виробництво сталі знижувалося — у жовтні на 0,6% та 2% відповідно у річному вимірі.

Найскладніша ситуація серед провідних виробників сталі склалася у Бразилії, Туреччині, Тайвані, а також на європейському континенті. Зокрема, у Євросоюзі, який є основним експортним ринком для української металургії. Там, крім тиску з боку світових цін на метали, негативно позначається ще й стагнація у машинобудуванні (обсяги виробництва сталі в жовтні були на 8,7% нижчими, ніж рік тому).

І все ж на світовому ринку сталі існує певний оптимізм, що базується на очікуванні підписання торговельної угоди між США та Китаєм, яка може підсилити економічну активність та, відповідно, підтримати світовий попит на сталь. Як наслідок, світові ціни на сталь поступово стабілізуються, що з певним лагом має позначитися й на вітчизняній металургії.