Сайт експертних оцінок співробітників Національного банку України. Публікації не є офіційною позицією та рішеннями Національного банку України
Про що говорив Писарук у суді?
expert_platform.png
Експертна платформа
15.11.2019


Судові засідання навколо справи щодо стабілізаційного кредиту, виданого VAB Банку в жовтні 2014 року, викрили значне нерозуміння суспільством окремих термінів, що є широко вживаними у банківській справі. Роз’яснимо простою мовою 5 понять, які часто-густо лунають зараз у ЗМІ, політичній та суспільній дискусіях.

1. КРЕДИТ РЕФІНАНСУВАННЯ. Загалом — це погашення старої заборгованості новою через випуск нової (нових) позики. Однак у центробанківській справі це означає позику, яку регулятор (Національний банк) як кредитор останньої інстанції видає комерційному банку під чіткі умови (зокрема процентна ставка і строк) для підтримки ліквідності цієї фінустанови.

Фінансову систему часто порівнюють з мережею річок та гідростанцією. Уявіть, що прийшла посуха, ріки міліють. Гідростанція скидає зі сховища воду для підтримки повноводдя річок нижче по течії, аби могли ходити кораблі та плавати риба. Аналогічно, коли відтікають кошти клієнтів чи підстрибує попит на іноземну валюту, чи йдуть активні розрахунки з бюджетом, у цей час по банківській системі тимчасово знижується ліквідність (стає меншою загальна сума коштів на рахунках), центральний банк поповнює такі «ріки», видаючи кредити окремим банкам.

Гроші в Україні видаються банкам під процент, не нижчий рівня облікової ставки, як правило, на термін 1 день (овернайт, що буквально означає «віддати через ніч»), на 14 днів або на строк до 90 днів. Такі позики можуть видаватися як під забезпечення (переважно під облігації внутрішньої державної позики), так і без забезпечення (бланковий кредит). Неповернення кредитів суворо карається в будь-якій країні — скасуванням банківської ліцензії, кримінальним переслідуванням топ-менеджерів та власників банків.

Інформацію про видачу таких кредитів на термін понад місяця НБУ розголошує публічно: https://bank.gov.ua/markets/loans-over-30-days. З 2014 року дані наводяться у розрізі кожного банку, включно з типом забезпечення, датою видачі та сумою. Це вочевидь посилює прозорість та довіру до Національного банку.

2. РОЗМІЩЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ СЕРТИФІКАТІВ. Продовжуючи аналогію з річками, уявімо, що після рясних дощів вони навпаки стали повноводними. Тоді гідроелектростанція активно акумулює рідину у водосховищах, намагаючись не допустити повені нижче по течії.

Центральний банк у такі моменти надлишкової ліквідності, що може бути викликана великим припливом валюти від експорту, значними бюджетними витратами, активними внесками готівки на банківські рахунки, наповнює свої «сховища», позичаючи кошти у комерційних банків. Останні, маючи надліквідність, із задоволенням дають в борг регулятору ще й під відсоток. Такі трансакції ще іменуються на фінансовому сленгу «стерилізаційними операціями». Ставка за ними є нижчими, ніж облікова ставка.

Останніми роками в Україні (на відміну від ситуації 2014–15 років) спостерігається саме надлишкова ліквідність. Тому НБУ активно випускає депозитні сертифікати, а рефінансування майже не відбувається. Востаннє видача кредиту комерційному банку на термін довше 30 днів фіксувалася в грудні 2018 року. Зведену інформацію щодо регулювання ліквідності банків Національним банком можна побачити тут: https://bank.gov.ua/files/PInterestRates_Facts.xls

3. СТАБІЛІЗАЦІЙНИЙ КРЕДИТ. Це кредит, який центральний банк надає платоспроможному банку для підтримки ліквідності у разі шоків на фінансовому ринку, які через певний час будуть, на думку регулятора, подолані. Такий кредит може видаватися проблемним комерційним банкам під програми фінансового оздоровлення (докапіталізація, стягнення позик та процентів з боржників, зміна бізнесплану та топменеджменту тощо) на сукупний термін не більше 5 років. Звісно, це відбувається у межах прописування чітких умов строків, процентної ставки, а також обов’язкової застави. Застава під такі кредити, як свідчить світова практика центробанків, є змішаною — від майбутніх грошових потоків та майна банку до особистого забезпечення власника.

Видача стабілізаційних кредитів НБУ строго регламентована: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0540-10. По завершенню гострої фази банківської кризи після червня 2015 року стабілізаційні кредити Національним банком не видавалися.

4. ОСОБИСТА ПОРУКА. В усьому світі законодавство побудовано таким чином, що власник фінансової установи несе повну відповідальність за діяльність свого банку, інвестфонду чи фінансової компанії. Під час видачі позики банківській установі (в тому числі стабілізаційного кредиту) кредитор може зажадати заставу у вигляді особистого майна чи грошових потоків власника такого банку.

Національний банк якраз у жовтні 2014 року під час видачі стабілізаційного кредиту VAB Банку вперше застосував норми параграфу 3 «Порука» Цивільного кодексу України стосовно власника цього банку Олега Бахматюка. Іншими словами, власник відповідає особистими статками за неповернення цього стабілізаційного кредиту. І якщо банк виявився нездатним повернути кошти чи грошових засобів від продажу заставленої банком нерухомості виявилося недостатньо для погашення зобов’язань, повинна початися конфіскація грошових активів та майна бізнесмена з їх подальшою реалізацією виконавчою службою.

5. РЕКАПІТАЛІЗАЦІЯ (ДОКАПІТАЛІЗАЦІЯ) БАНКУ. Цей термін часто плутають зі словом «рефінансування». Насправді, це геть різні поняття. Банк можна порівняти з механізмом, який за допомогою важеля може сконцентрувати активи на порядок (тобто приблизно вдесятеро) більші, ніж його власний капітал. Статутний капітал вноситься на початку діяльності банку його власниками у вигляді грошових активів. Аби розпочати банківський бізнес в Україні, власникам потрібно внести в банк сукупно не менше 200 млн гривень. Такий банк може нарощувати свої активи (зокрема розмір виданих кредитів) приблизно до 2 млрд гривень. Частина прибутку банку може йти не у кишеню акціонерам, а на збільшення власного капіталу, що сприяє потужності банківської установи. У разі, якщо співвідношення між власним капіталом та активами є меншим певного співвідношення (частіше за все 1:10), центральні вимагають від власників таких установ вжити заходи із нарощення капіталу. А саме — в короткий термін поповнити статутний капітал новими коштами, майном, цінними паперами чи конвертувати у капітал кредити, що брав в такому банку відповідний власник.

Національний банк останніми роками регулярно здійснює оцінку стійкості банківського сектору та потребу окремих установ в докапіталізації. На сьогоднішній день, така потреба виявлена у 11 банків, яким потрібно буде сукупно збільшити власний капітал на 35,3 млрд гривень у найближчі три роки. https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/ST_2019_public_pr_2019-11.pdf?v=4

Центральний банк не здійснює докапіталізації комерційних банків. У крайніх випадках капітали надзвичайно важливих для фінансової системи банків (як правило, найбільших) може поповнювати держава в особі уряду чи Міністерства фінансів, як це відбувалося в українській історії у випадках з Укргазбанком, Родовід Банком, банком «Київ», а також ПриватБанком.

Наскільки відомо Експертній платформі, український уряд на сьогодні відмовився від практики поповнення статутних капіталів навіть державних банків, вимагаючи від топ-менеджменту нарощувати їх через прибуток. Про докапіталізацію інших банків державою й годі говорити.

Сайт експертних оцінок співробітників Національного банку України. Публікації не є офіційною позицією та рішенням Національного банку України