Лілія Чорна

Ідея розміщувати зображення людей на грошах не нова і сягає часу появи перших монет.

На одних із перших монетах, що з’явилися у Лідії у VII ст. до н.е., карбували зображення голови лева як символ влади. Далі спершу використовували зображення богів у образах тварин і людей. Однак невдовзі там з’явилися і люди. Одним із перших правителів, портрет якого було відтиснено на монеті, став Олександр Македонський. Його зобразили у подобі сина Зевса–Амона, ким його вважали ще за життя. Згодом сформувалося правило карбувати на лицевій стороні портрет царя, а на зворотному — представника релігійного пантеону.

Уже на греко-римських монетах з’являються зображення не лише правителів. Зокрема, відомі монети із античними аналогами наших Тараса Шевченка й Михайла Грушевського — Гомером і Геродотом.

Тривалий час карбування монет не охоплювало все економічне життя суспільства. Навіть у Новий час гроші були прерогативою міста і насамперед знаті, вищого чиновництва і великих купців. Так, батько економіки Адам Сміт у XVIII столітті нерідко спостерігав, як у шотландському селі робітник ніс булочнику або торговцеві пива цвяхи замість грошей.

Що ж змушувало правителів уперто карбувати монети зі своїм зображенням, якщо їх не бачила значна кількість мешканців? Очевидно, що гроші – це не тільки еквівалентна форма вартості товарів та послуг, засіб обміну та нагромадження, як говорять підручники з економіки, а й прадавній засіб політичної пропаганди та легітимізації влади.

Так, київські князі від Володимира Великого пів століття карбували монети, які не могли конкурувати на ринку із арабськими і куфічними дирхемами. Утім, монета говорила про незалежність правителя та суверенність його держави. А розміщення релігійних символів додатково підкреслювало легітимність володаря.

На перших паперових грошових знаках спершу містився лише текст. Їхні творці не думали про дизайн, адже, по суті, банкнота починалася як розписка. У ній зазначалося, що цей папірець має номінал відповідний певній металевій монеті та підлягає обов’язковому обміну.

До речі, необхідність захисту банкнот виникла раніше, ніж думка про її мистецьке оформлення. Так, в Англії вже з червня 1665 року паперові гроші друкувалися на тисненому мармуровому папері. А от зображення, зокрема портрети правителів, на банкнотах з’явилися лише у XIX сторіччі.

Україна: грошова передісторія

Перші українські монети – златники Володимира Святославовича – звісно, виготовлялися у Київській Русі та дизайном наслідували візантійські соліди. Вони карбувалися із написами “Владимирѣ на столѣ” і “Владимирѣ, а се его злато”. Ці слова акцентували виключне право великого князя карбувати монету та наголошували на його статусі єдиного суверенного глави держави.

На аверсі монет було зображено Володимира Великого з вінцем на голові та скіпетром із хрестом у правій руці. Реверс монети прикрашало зображення Христа–Пантократора.

Над лівим плечем князя було витиснено родовий знак роду Рюриковичів — тризуб. Коли у часи Української революції 1917–1921 років постала Українська Народна Республіка, про тризуб згадав художник Георгій Нарбут, готуючи ескіз першої української банкноти — 100 карбованців. Тим самим він підкреслював спадкоємність української державності. До речі, тризуб як центральний елемент державного герба УНР було затверджено лише через 54 дні.

Перші українські банкноти не мали ані єдиного стилю, ані зображень видатних українських історичних діячів. Лише у 1920 році український уряд в еміграції у Відні здійснив пробний друк банкнот за ескізами Георгія Нарбута. На 50 гривнях було розміщено Петра Дорошенка, на 1000 гривнях — Богдана Хмельницького.

Українські карбованці, які перебували в обігу у 1992–1996 роках, також не містили портретних зображень видатних постатей, крім пам’ятників засновникам Києва, Володимиру Великому та Тарасу Шевченку. Цікаво, що всі троє присутні на сучасній гривні.

Небагато людей досі знає, що квазігроші — бофони — друкували і структури ОУН–УПА. Там теж не обійшлося без портретних зображень (вже після 1950 року). Зокрема Симона Петлюри, Ярослава Стецька, Євгена Коновальця. Роль цих осіб неоднозначна в українській історії; навколо окремих епізодів їхнього життя досі тривають жваві дискусії.

Сучасна гривня

Значна революція в головах українців відбулася на початку 1990-х років. І грошей вона стосувалася безпосередньо.

Робота над створенням національної валюти почалася за кілька місяців до проголошення незалежності. Звісно, у повній таємниці. Портретні зображення на номіналах від 1 до 500 гривень були визначені Постановою Президії Верховної Ради України “Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України”, що була ухвалена через десять днів після проведення референдуму про підтвердження Акту про державну незалежність України.

Під час створення гривні рішення про діячів на банкнотах ухвалювалися колегіально. Працювала комісія Верховної Ради України з питань економічних реформ та управління народним господарством, а також комісія з питань культури та духовного відродження. Відкритого конкурсу в сучасному сенсі не було — за радянською традицією, брали участь запрошені до конкурсу шість поважних українських художників. Перемогли ескізи Василя Лопати.

Тому нова банкнота номіналом 1000 гривень, введена в обіг у жовтні 2019-го, є першою, видатний діяч на якій не був обраний ще у 1991 році.

Нинішня молодь, можливо, буде здивована, але 30 років тому принаймні двоє історичних діячів на майбутніх гривневих купюрах сприймалися вкрай неоднозначно. Йдеться про Івана Мазепу й Михайла Грушевського. Для українців, які тоді розбудовували державність, але сформувалися на інших культурних кодах, важко було сприйняти гетьмана, проклятого анафемою як зрадника, та радянського академіка, який водночас був і головою Центральної Ради з її чотирма універсалами.

До речі, сьогодні дискусії про їхнє значення в історії України перебувають радше на маргінесі суспільного життя. На прикладі зображених на 10 і 50 гривнях Мазепи і Грушевського ми можемо побачити потужний комунікаційний вплив грошей на свідомість населення.

Комісії парламенту та художники, звісно, прагнули показати спадкоємність української традиції державотворення. І як Нарбут, почали із Володимира Великого. Князя, який цивілізаційно визначив долю східнослов’янських земель на тисячоліття вперед. Крім того, був першим, хто почав карбувати монету. На сучасній паперовій гривні зображений град Володимира, а спочатку були змальовані руїни Херсонесу — саме як того місця, з якого розпочалося хрещення Русі.

Закономірним з погляду хронологічного принципу, застосованого на перших номіналах, та значення для української державності, є розміщення і князя Ярослава Мудрого на двох гривнях, за правління якого Київська Русь досягла свого розквіту.

У Василя Лопати була також ідея розмістити на банкнотах княгиню Ольгу, яка першою з очільників Київської Русі хрестилася. Але вибір був зроблений на користь її онука, який хрестив слов’янські землі. Тому жінка на банкноті у 1996 році не з’явилася.

Гетьмана Богдана Хмельницького ми часто сприймаємо лише крізь призму його угоди із Московським царством у Переяславі у 1654 році та визвольної (польсько-козацької) війни. Звісно, його постать ширша, він, по суті, є творцем української козацької держави — Гетьманщини, ліквідованої лише у 1764 році.

Хмельницький, також як Мазепа і Грушевський, зображені на національній валюті, підкреслювали значення державотворчих спроб українців. Це перебування у полі традиції, яку спостерігаємо в американського долара. На валюті США, як відомо, представлені саме “батьки засновники”.

Так і тріада поетів, Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка — не просто письменники, а співтворці української національної ідеї, які давно та міцно увійшли в український пантеон літераторів-державників.

Іван Франко — не лише поет, а й перший професійний український політик. Зокрема, він був головою першої української політичної партії — “Русько-української радикальної партії”. Саме йому належить ініціатива використання у Галичині назви “українці” замість “русини”. Так він поширював ідеї єдності українського народу, який у той час перебував у складі двох імперій. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” у 1905 році він писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”.

Заради Тараса Шевченка — творця й водночас символу української національної ідеї — прийшлося порушити хронологічний принцип номінального ряду гривні. Адже Шевченко жив раніше за Франка й Грушевського. Серед випущених в обіг 2 вересня 1996 року банкнот 100 гривень були найбільшими за номіналом, що знаменувало велич поета.

Двісті гривень з’явилися у наших гаманцях лише у серпні 2001 року. На них нарешті була зображена жінка. Промовистий псевдонім Лариси Косач, “Українка”, говорить сам за себе.

Мандрівний філософ, якого “світ ловив, але не спіймав” — Григорій Сковорода вибивається із цього ряду державників. Але він фактично надав поштовх новому підходу до номінального ряду української гривні. Сковорода був мислителем світового рівня, який виводить українську націю на всепланетарний рівень.

Продовженням цієї логіки є обрання портрету Володимира Вернадського для розміщення на банкноті номіналом 1000 гривень. Щоб визначити, хто саме має бути зображений на новій банкноті, не затвердженій постановою ВР 1991 року, Національний банк консультувався із іншими державними органами, науковцями та істориками. Пропозиції були різні: називали історика Миколу Костомарова, письменника Олександра Довженка, князя Данила Галицького, гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного та Павла Скоропадського. Утім, найчастіше звучало саме ім’я першого президента Української академії наук.

Отже, гуманітарний напрям наукового знання широко представлений на українській національній валюті: крім філософа Сковороди, це історик Грушевський, філолог, етнолог, мовознавець, перекладач, мистецтвознавець, історик, економіст, психолог і філософ Іван Франко. Водночас постать Вернадського уособлює природничі науки. Вчений досліджував у щонайменше 12 галузях науки, був засновником нових наукових напрямків – біогеохімії, геохімії та ядерної геології. Він є автором наукових праць з геології, радіогеології, метеоритики, палеонтології, ґрунтознавства, біогеохімії, мінералогії, геохімії і біології.

П’яте покоління

Сьогодні ми користуємося банкнотами третього і четвертого покоління гривні. Перше було надруковане у 1992 році у Канаді й на Мальті. Друге покоління з’явилося вже на Банкнотно-монетному дворі Національного банку у 1994–2001 роках, третє — у 2003–2016 роках. Із введенням в обіг нових 500 гривень у 2015 році розпочалося четверте оновлення дизайну національної валюти України.

Це відповідає світовим практикам, коли національна валюта постійно поліпшує як дизайн, так і систему захисту банкноти. У майбутньому нас чекає гривня п’ятого покоління. Якою вона буде? Чи можливо таке, що портрети видатних діячів взагалі зникнуть із нашої національної валюти?

Так, це нерідко трапляється у сучасному світі. Зокрема, при запуску єдиної євровалюти в основу дизайну було покладено архітектурні стилі різних епох. Але вже на другій серії євро введено нову систему захисту — “віконця-портрети” із зображенням Європи, символічної героїні давньогрецької міфології.

Під час роботи над новим дизайном Європейський центральний банк працював з нейробіологом Стенфордського університету Девідом Іглманом. Він порекомендував зосередитися на таких елементах захисту, які людське око здатне помітити. На думку вченого, людський мозок краще сприймає водяний знак саме у вигляді особи, а не архітектурних споруд. Але хто може найкраще представляти одразу 19 країн? Соломоновим рішенням стало обрання дочки фінікійського царя, на честь якої названо ту частину світу, де і випускаються гроші.

Це наштовхує на думку навіть на психологічному ґрунті, чому антропоморфні зображення на грошових знаках з давніх часів настільки добре вкорінилися як традиція.

Відповіді на те, якою буде гривня п’ятого покоління, сьогодні немає. Головним чином це залежатиме від того, як розвиватиметься Україна і світ майбутнього, які ідеї та цінності будуть актуальними у найближче десятиліття. Але творчий пошук і широку суспільну дискусію варто розпочати вже зараз.