Анна Уляницька
|
|
Рано чи пізно всі фінансисти стикаються з необхідністю перевірки свого потенційного клієнта. Чи то необхідно видати кредит, чи переказати значну суму коштів. Така необхідність виникає не тільки для потреб фінансового моніторингу, а і для валютного контролю. А ще для перевірки надійності позичальника та для виявлення пов’язаних осіб.
Ще кілька років тому підхід до вивчення клієнта був скоріше формальним — достатньо було подивитися в установчі документи. Але сьогодні цього недостатньо. Законодавство вимагає, щоб банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу виявляв реального власника компанії, він називається кінцевим бенефіціаром.
Це необхідно для того щоб запобігти потенційним ризикам. Адже системно неякісна перевірка клієнтів в результаті може призвести до неплатоспроможності банку.
Розкажу про особистий досвід.
Кінцевий бенефіціар чи підставна особа
Починати аналіз компанії варто із структури її власності. Передусім я малюю дерево структури власності. Звертаю увагу на те, хто є акціонерами (учасниками) компанії, а також хто вказаний кінцевим бенефіціаром.
Тепер час зрозуміти: чому кінцевим бенефіціаром зазначена саме ця людина?
1. Перший крок — пошук, в яких компаніях цей кінцевий бенефіціар ще є власником. Практика свідчить, що тут можна зіткнутися з декількома сценаріями.
Сценарій перший. Пощастило: власник компанії — відома особа. У вузьких колах або відома на всю країну. У таких випадках, як правило, можна бути певним, що власник справжній.
Сценарій другий. Взагалі нічого не знаходжу про кінцевого бенефіціара. Компанія у нього тільки одна, його не можна знайти серед керівників інших компаній. Це привід насторожитися і поглибити свій пошук. Особливої уваги вимагає ситуація, якщо кінцевий бенефіціар — іноземний громадянин з офшорних зон.
Сценарій третій. На кінцевого бенефіціара зареєстровано ще кілька компаній. Але при цьому не бачу жодної публічної інформації про його бізнес. Тоді годі прискіпливо проаналізувати інші бізнеси та структури власності всіх знайдених компаній. Крім того, спробую пошукати публічну інформацію, де ця людина працювала раніше. Аби усвідомити, наскільки його попередня діяльність логічно узгоджується з поточною.
2. Далі звертаю увагу на адресу, за якою зареєстрований кінцевий бенефіціар. Що це за будинок, де знаходиться? Знаходжу його на картах.
Контрольне питання: наскільки місце проживання людини відповідає тому, які доходи має його компанія та яким видом бізнесу займається. У своїй практиці я часто зіштовхувалася з компаніями з мільярдними оборотами, зареєстрованими на пересічних мешканців київського спальнику Троєщина. При цьому такі компанії торгували нафтою, навіть продавали свою продукцію державним підприємствам у великих обсягах.
3. У якості наступного кроку варто вивчити історію зміни власників компанії. Зазвичай малюю всі попередні структури власності та аналізую їх, як описано вище. Звертаю увагу, чи мала ця компанія зв’язок з публічним діячем або його близькими особами. На цьому етапі важливо зрозуміти, чому бенефіціар компанії міг змінитися.
4. Час поглянути на особу, яка є керівником компанії. Чи є ця сама людина керівником або власником інших компаній? Є сенс проаналізувати ці компанії окремо. Також завжди ставлю питання: чи є цей керівник відомим у своєму професійному середовищі. Головна задача на цьому етапі — зрозуміти, чи дійсно керівник компанії управляє нею чи його посада формальна. Тобто він керівник тільки на папері.
На що вкаже місце реєстрації компанії
Знаходжу на карті місце розташування компанії і дивлюся, як воно виглядає. Супутникові карти в поміч. Неодноразово стикалася з місцями реєстрації, яких не існує. Часто така адреса зазначається як будинок з літерою, якої немає на карті. Будинки 16, 16А, 16Б є, а 16 В немає. Якщо будівля існує, то наскільки вона ззовні узгоджується з родом діяльності компанії? Чи не житловий це будинок?
Звертаю увагу, скільки компаній взагалі зареєстровано в цій будівлі. Навіть якщо це бізнес-центр, пробую зрозуміти: чи помістяться туди всі компанії? Наприклад, існує поширене місце масової реєстрації у Києві за адресою: бульвар Лесі Українки, 34. Хоча в будівлі багато офісів, більшість компаній, що там зареєстровані, фактично за цією адресою не знаходяться.
Якщо компанія зареєстрована за місцем масової реєстрації, а власник невідомий, то конче необхідно запитати у такого клієнта додаткові документи. Наприклад, інформацію про доходи власника компанії, які дадуть можливість зробити висновок: чи дійсно кінцевий бенефіціар отримує прибутки від діяльності підприємства. Варто запитати у клієнта документи, які б могли підтвердити, що кінцевий бенефіціар інвестував в компанію свої кошти.
Також на цьому етапі обов’язково звертаю увагу на те, чи змінювалося місце розташування компанії та де воно було раніше.
Якщо місцезнаходження компанії викликає сумніви, варто звернути увагу на номери телефонів компанії. Чи не співпадають контактні дані з телефонами інших компаній, які зареєстровані за іншою адресою? Якщо так, доцільно проаналізувати, чим займаються ці компанії та кому належать.
Про що розповість судовий реєстр
Нарешті, вивчаю всі судові справи, в яких задіяна компанія. Звертаю особливу увагу на такі категорії справ, як господарські та кримінальні.
Були непоодинокі випадки, коли тільки на цьому етапі я усвідомлювала, що маю справу з фіктивною фірмою. Такі компанії фігурують у рамках кримінальних проваджень як такі, через які виводились кошти з державних підприємств або в схемах оптимізації податків.
Аналіз господарських справ допоможе зрозуміти, чим дійсно займається компанія. Досвід підказує, що конче необхідно звернути увагу на те, у групі з якими компаніями потенційний клієнт виступає у судах. А ще — які особи її представляють. Саме аналіз судових справ багато разів дозволяв чітко зрозуміти, чий це бізнес та хто є реальним власником.