Катерина Венжик

Центробанк, а точніше — федеральний банк міста Сент-Луїс, що у штаті Міссурі, отримав цього року нагороду Central Banking Awards за кращу програму фінансової інклюзії населення. «Те, що зробив Сент-Луїс — просто вершина. Вони зробили це не тільки для США, але й усього світу», — захоплюється досягненнями Лейт Томпсон, експерт Банку Австралії у галузі економічної освіти.

Так що ж такого революційного зробила Мері Сойтер, співробітник з питань економічної освіти Федерального резервного банку Сент-Луїса?

Насправді — нічого.

Вона не принесла «мікрокредит у кожен будинок», як колись Муххамад Юнус у Бангладеші, і не замінила паперові гроші мобільними, як M-Pesa в Африці. Разом з однодумцями вона просто створила програму, яка дозволила навчити азам економіки і фінансів понад мільйон чоловік.

«Розуміння економічних процесів дозволяє ухвалювати зваженіші та ефективніші рішення як щодо своїх власних коштів, так і виконання свого громадянського обов'язку, наприклад, голосуючи на виборах. Краще рішення — міцніша економіка», — впевнена Мері Сойтер. З нею складно посперечатися. Але чому ж люди продовжують ухвалювати погані економічні рішення, незважаючи на очевидність проблеми?

У Федеральному банку Сент-Луїса резонно вирішили, що справа не у відсутності економічної освіти, а у його якості. Люди отримують набір розрізнених фактів, але не можуть зібрати їх у цілісну картину. І вже тим більше «натягнути» на своє життя і свою кишеню. Проблема, до речі, більш ніж актуальна для України, яка щорічно випускає з вишів тисячі економістів, але людей, які розуміють, що відбувається з економікою країни, і що потрібно робити, щоб стало краще, — добре, якщо сотні.

Тому, перш за все у Сент-Луїсі почали вчити... вчителів. Насамперед, викладачів найбідніших — як за забезпеченням, так і за рівнем добробуту учнів — коледжів. «Інклюзія — це залучення. Нам потрібно було в першу чергу залучити тих, хто вчить наших громадян: викладачів коледжів та університетів. Програма була розроблена саме для них. Але доступ до матеріалів був відкритим», — розповідає Сойтер.

Інтерес до якісних економічних знань перевершив всі очікування. За 11 місяців, з вересня 2017-го по серпень 2018 року, на сторінці з навчальною програмою зареєструвалися 1,1 млн студентів, а матеріали були завантажені 1,2 млн разів. 460 тисяч учнів змогли пройти очні курси. Програма охопила на 85% коледжі саме у бідних районах, де матеріальний рівень учнів був переважно нижче середнього.

Багатим не так важливо знати про такий економічний парадокс, як «пастка бідності», як тим, хто поколіннями не може вибратися з цієї пастки. Адже у підсумку фінальна мета фінінклюзії — саме боротьба з бідністю. Тому акцент на навчання людей з низьким рівнем доходу більше ніж виправданий.

Центробанк Сент-Луїса міг би зупинитися на цьому і спочивати на лаврах 38-відсоткового зростання інтересу до економічної інформації. Але вирішив цього не робити і запустив ще дві інклюзивні програми.

Перша — та, що стимулює участь жінок у економіці. Тема не нова: МВФ і ООН вже кілька років не втомлюються акцентувати увагу на тому, що підвищення залучення жіноцтва у світову економіку дозволить їй «стрибнути» не менше, ніж на 20%. У Сент-Луїсі сконцентрувалися на інклюзії жінок з економічною освітою. Спочатку провели конференцію, присвячену важливості жінок у економіці. А потім заходилися максимально активно поширювати інформацію про доступні вакансії або місця стажування для жінок-економістів. Учасниці програми зізнавалися, що саме програма економічної інклюзії підштовхнула їх до повернення у професію.

Другий крок, який зробили у центробанку Сент-Луїса, — активізація студентів. Як змусити молодих людей цікавитися економікою? Простіше простого: віддайте їм управління резервним банком! Ну, хоча б на трохи.

У центробанку Сент-Луїса створили студентську раду директорів. І 18 чоловік, з яких він складається, — аж ніяк не статисти. Звичайно, їх вплив на рішення Федерального резерву обмежений, проте вони беруть участь у обговореннях більшості рішень на рівних, можуть висувати на розгляд «дорослого» борду різноманітні ініціативи. А ще — претендувати на посади в банку після закінчення навчання. Рада переобирається раз на рік. Студенти у своїх відгуках після роботи в центробанку зізнаються, що це був один з найважливіших досвідів у їхньому житті, який багато в чому змінив їх погляд на економічний розвиток США.

Що з цього досвіду могла б винести Україна? У першу чергу, просту, але перевірену роками істину про пріоритетність вудки перед рибою. Тобто знань перед певними матеріальними проявами доступності фінпослуг, як-то поліпшення інтернет-банкінгу або вартості коштів. Без знань «економічно активного громадянина» не отримати. А економічно неактивному фінансові послуги не конче й потрібні. Наскільки б доступними вони не були.

Джерело: https://biz.nv.ua/ukr/experts/pokeruvati-centrobankom-legko-50010179.html