Володимир Кучин

Я вперше відвідав Давос і був вражений його особливою атмосферою. На момент проведення економічного форуму містечко залишається популярним гірськолижним курортом, адже воно знаходиться в мальовничих горах Швейцарії на висоті більше півтора кілометра над рівнем моря. Атмосфера у цьому місці надзвичайно демократична, хоча іноді й видається за повний гармидер: вулиці заповнені як учасниками делегацій, так і відпочивальниками у лижних костюмах. Наприклад, п’ючи каву в котромусь із офіційних готелів форуму, можна спостерігати, як поруч зустрілися і переговорили між собою, наприклад, президенти України та Польщі, так само йдучи вулицею, ненароком помічаєш, що місцеві впізнають Віталія Кличка і вишиковуються в чергу, щоб зробити селфі з ним. Загалом, наприклад, в Українському домі – неформальному представництві України –зустрічаєш відомих українців, а на вулицях Давосу й поготів – там можна зустріти кого завгодно.

Всесвітній економічний форум (ВЕФ) має вже доволі багату історію, адже був заснований як бізнес з організації заходів в далекому 1970 році, коли швейцарський економіст Клаус Шваб запросив власників та вищих посадових осіб провідних компаній світу зібратися на неформальну зустріч у Давосі. Свою нинішню назву форум отримав у 1987 році і відтоді став майданчиком для ухвалення багатьох важливих рішень щодо політичних та економічних проблем, серед яких можна виділити заклик підтримати прагнення Михайла Горбачова поставити крапку у "холодній війні" у 1987 році, зустріч президента ПАР та Нельсона Мандели у 1992 році, домовленість щодо мирного врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту у 1994 році.

Щоб постійно отримувати запрошення на ВЕФ, потрібно бути його учасником, а це означає сплачувати значну суму щороку та додатково, власне, за саме відвідування форуму. Таке собі можуть дозволити провідні компанії світу, а щоб підтримувати їх інтерес, до участі також запрошують найвпливовіших політиків та експертів, суспільно-політичних діячів, провідних науковців, власників та керівників засобів масової інформації, інших особистостей, що знаходяться у центрі уваги світової спільноти на поточний момент.

Зокрема, цього року, з-поміж інших запросили лідерів провідних держав, таких як президенти США та Франції, канцлера Німеччини, прем’єра Великобританії, уперше за декілька років – президента Росії (хоча, я чув, що бізнесменам цієї країни, які знаходяться під санкціями, не рекомендували приїжджати). Проте цьогоріч з тієї чи іншої причини з усіх перелічених вище приїхала тільки Ангела Меркель. Також цьогорічний форум відвідали заступник голови Китаю та президенти низки інших країн, зокрема, Польщі та Бразилії. Не оминуло своєю увагою форму і керівництво МВФ та інших міжнародних організацій.

У зв’язку з тим, що запрошують на форум не лише найвпливовіших, а й тих, хто просто цікавий світові у цей момент, підвищений інтерес до України спостерігався у 90-ті, а також після Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності у 2014-му.

Побувавши в Давосі і зустрівшись з певними людьми, я концептуально зрозумів алгоритм того, що треба робити, щоб поглибити співпрацю з ВЕФ, зробити її максимально ефективною для досягнення Національним банком своїх стратегічних цілей.

Вже не вперше одним з найпопулярніших місць за межами конгрес-центру був Український дім. Біля нього збиралося дуже багато людей від ранку по пізнього вечора. Це були як ті, хто зайшов цілеспрямовано, так і випадкові перехожі, які, зрештою, теж змогли пересвідчитися, що Україна – цікава і варта уваги країна. Примітно, що нічого подібного не спостерігалося біля представництв Росії, Польщі, Індії та інших країн.

Удень в Українському домі проходили цікаві панельні дискусії, що стосувалися різних аспектів життя країни. Я був на чотирьох-п’ятьох з них і скажу, що вільних місць у залі не залишалось, тому для всіх бажаючих в коридорі обладнали монітори для трансляції виступів, і там також постійно збирався натовп глядачів. Як на мене, це гарний сигнал для України. Серед тих відвідувачів, кого я міг впізнати, помітив представників іноземних компаній, що вже інвестували в Україну, українських урядовців та політиків.

Інвестори також мали можливість відвідати засідання Національної інвестиційної ради. До слова, там теж не те щоб сидіти, стояти ніде було. І це при тому, що український президент туди запізнився: через щільний трафік у маленькому містечку він не міг вчасно доїхати до місця проведення та був змушений пересуватися пішки вулицями Давосу. Утім, інвестори поставилися до цього з розумінням і зачекали.

Після восьмої вечора у представництвах країн розпочиналися вечірки. Вони відбувались майже скрізь: це кав’ярні, міні-готелі, магазини, що підприємці-власники на час проведення форуму здають в оренду. Саме ці компактні місця стають чи не головними комунікаційними осередками для будь-якої країни на час Давосу. Але українські вечірки з музикою Святослава Вакарчука, Христини Соловій та інших сучасних виконавців, мабуть, користувалися найбільшою популярністю. Окрім будинків країн можна було відвідати офіси технологічних компаній, наприклад, Facebook.

Джерело: https://www.facebook.com/603701146750355/posts/608953149558488